БЕЗСМЕРТНЕ ПОКОЛІННЯ
Не всіх нас мати пригортала
не всіх нас батько обіймав…
Над нами бомби реготали
і дим нам очі виїдав.
На грудях вбитих матерів,
цілуючи холодні руки,
ми бачили, як край горів,
як орда зайшлих ворогів
несли страждання,
смерть і муку!
На свіжих згарищах руїни
здригалась втомлена земля…
Та не схилилась на коліна
залита кров’ю Україна –
ніким нескорена земля.
І ми не впали, не зомліли,
а йшли крізь смерті ураган…
І нас не ласка мами гріла,
коли в п’ятнадцять ми сивіли,
в сімнадцять – гинули від ран!
Скінчилась буря…
Та синів ще дотепер чекає мати…
А ми, виходячи з боїв,
під мирний щебіт солов’їв
ішли до дому, як солдати.
Теплом хлюпоче новий день,
рясніє молоде пагіння…
Та не старіється, цвіте
і гордо по землі іде
моє безсмертне покоління!
16. 05. 1973р